Лайфхаки

7 основних особливостей соло-мандрівок

Як подорожувати самому, особливо, якщо ти – жінка

Рано чи пізно у житті мандрівника виникає той момент, коли час і гроші для подорожі є, а от компанії – нема. І тоді виникає дилема: чи чекати поки друзі зберуться чи їхати у далекі краї у гордій компанії себе самого. Соло-подорожі мають як свої переваги, так і недоліки, але останні можна знівелювати, якщо грамотно підійти до процесу. Зрештою, деякі плюси переростають у мінуси, мінуси – навпаки у плюси, залежить з якого боку на них подивитись. А про основні особливості такого роду мандрівок читайте нижче.

Свобода і гнучкість

Це перша і основна перевага: ти сам вирішуєш, що робити, де гуляти, що їсти, коли прокидатись, де зустрічати світанок і чи зустрічати його взагалі, може краще його просто проспати. Гуляти можна дуже швидко у режимі скаженого пса, або навпаки – цілий день вивчати кожен камінь на центральній площі міста. Якщо десь сподобалось можна «зависнути» на подовше, або навпаки – втекти з ненависного міста першого ж дня.

Інтеграція у місцеву спільноту

Мінус, який перетворюється на плюс. Відсутність постійного співрозмовника навіть затятого інтроверта здатна перетворити у компанійську істоту. Але спочатку може бути нелегко: нові враження переповнюють, а ділитись з ними – нема з ким. Когось може накривати від такої кількості часу проведеної сам-на-сам. Але, саме на самоті ти починаєш звертати увагу на ту безліч дрібниць, які у компанії залишались б непоміченими. Більше того, в епоху інтернету та смартфонів знайти компанію доволі просто.

По-перше, це так звані сайти гостинності. Найвідоміший з них – couchsurfing, який у нас чомусь сприймають як безплатний готель (це не так). Можна як писати конкретним користувачам, так і переглянути форум конкретного міста і залишити оголошення там. Також «кауч» має аплікацію для смартфонів «hangouts», яка показує, хто з користувачів перебуває поруч і готовий погуляти.

По-друге, різні групи у соцмережах. Починаючи від груп згаданого couchsurfing закінчуючи клубами за інтересами: від велосипедистів до любителів вишивання хрестиком.

А найпростіший варіант – просто не боятись знайомитись з людьми і перевіряти всі заходи, які відбуваються у місці вашої дислокації. Майже у кожному більш-менш великому місті постійно проходять різні ярмарки, фестивалі, виставки і тому подібні заходи. Все це найлегше знайти туристичній інформації, там зазвичай також видають безплатні карти, і там ж можна і прямо спитати куди податись, щоб не нудьгувати. І не забувайте, паби – це місця для спілкування, а не для банального споживання алкогольних напоїв.

Практикуємо мову

Подорожі одинаком хороший спосіб вивчити мову, це стосується не тільки місцевої, але й інтернаціональної англійської. Так, як не парадоксально це звучить, але говорити англійською я почала у Франції, бо моя англійська виявилась кращою за французьку. Але спочатку було дуже не просто: перші кілька днів пройшли у режимі «як собака» – все розумію, нічого сказати не можу. Але вже другого тижня зловила себе на думці, що доволі невимушено балакаю на будь-які життєві теми: від подорожей до політики. Для обговорення філософських доктрин Ніцше словникового запасу все ще бракувало, але в подорожах того і не треба. Взагалі з мовами в Україні доволі дивна ситуація. Майже всі вчили в школі англійську, знають особливості граматики, але сказати два слова – проблема. Так от, одиночні подорожі чудово знімають мовний бар’єр – спочатку доводиться себе примушувати щось сказати, але потім розумієш, що за неправильно вжитий артикль чи часову форму бити ніхто не буде і язик «розв’язується».

Все своє ношу з собою

У великій компанії можна розприділити ті предмети, які можна використовувати усім, такі як фен, шампунь, зубна паста, зарядка для акумуляторів, намет, тощо. У випадку соло-мандрівки такого бонусу нема. Тож треба дуже ретельно підійти до процесу пакування, щоб потім не тягати на спині по 15 кілограм. Варто брати з собою ті речі, які необхідні, а не ті, які би знадобились – не знадобляться.

Одна голова добре…

Як і речі, також у групі можна розбити обов’язки – хтось відповідає за пошук та купівлю квитків, інший – за житло, ще хтось – складає програму екскурсій на місці. Коли ж подорожуєш сам, то і відповідати за все доводиться самому. І перевіряти кожен пункт по кілька раз. Втім, такий підхід вчить додатковій організованості та відповідальності. А ще допомагає імпровізувати на місці і не впадати в паніку через форс-мажори. Щоправда, велика група від незапланованих ситуацій теж не рятує: по-перше, люди помиляються, по-друге, нема стабільності у цьому світі: потяги-літаки запізнюються, вулкани вивергаються, гроші-паспорти губляться… Якою б безнадійною не здавалась ситуація, повірте, через кілька тижнів ви її будете розповідати друзям з жартами та усмішкою. Це ж пригоди, а чи не за ними ми і відправляємось у подорожі?

Бюджет

Найбюджетніше подорожувати групою з 4-5 людей. У першу чергу це стосується оренди житла та оренди автомобіля. В Європі орендувати автомобіль на чотирьох часто виходить дешевше, ніж користуватись громадським транспортом, для соло ж мандрівника це часто вже із графи розкіш. Квартира з двома спальнями по ціні може не сильно відрізнятись від стандартного двомісного номера в готелі, але оскільки ця сума ділиться не на двох людей, а на п’ятьох – економія виходить суттєва. Коли подорожуєш сам, найвигідніше зупинятись у хостелах. Місце у кімнаті зазвичай коштує втричі дешевше, ніж окрема кімната, та й компанію у хостелі простіше знайти. Зараз набуває поширеності такий формат як «party hostel» – з вечірками кожного дня. Звичайно, тихо і спокійно у таких місцях буває рідко, але зате – сумувати не доведеться.

Безпека і здоров’я

На світ потрібно дивитись широко розплющеними очима, але голову при цьому губити не варто. Основна трійка небезпек, яка чатує на самотнього подорожнього – це крадіжки, насильство та дорожньо-транспортні пригоди.

Гаманець – це така чудова річ, яка дозволяє втратити всі гроші, картки, ключі та документи відразу. Тому основне правило – не тримати всі ці речі в одному місці. Документи та основну суму грошей краще тримати у важкодоступному місці і не на видноті. А в кишенях мати тільки дрібні суми. У великих туристичних містах, таких як Барселона чи Париж, кишенькових злодіїв подекуди більше, ніж автохтонного населення. Тому у жодному разі не залишайте без нагляду ваші речі.

Наскільки миролюбне місто куди ви відправляєтесь, краще розвідати наперед. Також заздалегідь варто почитати про місцеві звичаї і перелік небезпечних районів, які є в кожному місті у кожній країні. У кожній країні є своя специфіка, але правила загалом одинакові всюди: триматись ближче районів скупчення народу, а від агресивних молодиків – подалі.

Щодо жінок і чи чатують на них якісь додаткові небезпеки? Чесно, мені здається, що питання статі занадто переоцінене – люди насправді більш однакові, а на поведінкові звички більш впливає суспільство і прийняті у ньому норми. Тому основне правило – у країни, де у жінки трохи більше прав ніж у собаки, самій краще не їхати. Що стосується решти світу – то переживати не варто. 

До питань здоров’я більш уважно варто підійти тим, у кого є свої особливості організму. Основне ж – це похідна аптечка і страховка. Мішок медикаментів з собою возити не варто, краще підбирати універсальні засоби з широким спектром дії: один антибіотик, одне знеболююче, активоване вугілля тощо. На страхівці також економити не варто: краще заплатити 200 грн за неї в Україні, ніж потім 200 доларів за банальний візит до лікаря за кордоном.

Similar Posts

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *